04.05.2020

Історії ліквідаторів (Частина-2)

Юрій Миколайович Самойленко


Юрій Миколайович Самойленко. Народився 8 жовтня 1949 року в місті Челябінську. У 1968 році вступив до Челябінського політехнічного інституту на факультет ДПА (двигуни, прилади, автомати.) Який закінчив в 1973 році, отримавши кваліфікацію інженера-механіка. Після закінчення Снєжинського фізико-технічного інституту отримав спеціальність фізика-ядерника і працював інженером на Смоленській атомній електростанції.

 

29 травня 1986 року я був призначений заступником головного інженера Чорнобильської атомної електростанції з дезактивації. На той момент основним завданням було дезактивація «зони з особливою радіаційною небезпекою». Це зона - дах машинного залу 3-го енергоблоку. Рівні радіоактивних полів на тих ділянках були досить високими і становили 200, 300, 500 рентген на годину, а місцями потужність випромінювання становила кілька тисяч рентген і більше. У таких жорстких радіаційних умовах на даху не те що працювати на третьому енергоблоці, а й перебувати в ньому короткий час було небезпечно. А цей блок необхідно було готувати до пуску в експлуатацію.

Щоб не піддавати оперативний персонал опроміненню, урядова комісія тоді постановила що потрібно провести очищення покрівлі машинного залу від радіоактивних матеріалів. Для дезактивації ми тоді вирішили застосувати роботів, але вони не впоралися зі своїм завданням, так як грузли в розігрітому від спеки і радіації бітумі, електроніка виходила з ладу, і персоналу станції доводилося виходити і витягувати цю техніку з даху. Тоді НІКІМТ запропонував дуже оригінальний спосіб очищення за допомогою клейових липучок, які закидаються на покрівлю кранами, а потім знімаються кранами з прилиплим до клейових поверхонь радіоактивними матеріалами. На жаль, крани ( «ДЕМАГ») були зайняті на будівництві «Укриття», виділити для цих цілей кран відмовилися. Тоді «липучки» було прийнято доставляти на покрівлю за допомогою вертольотів, з їх допомогою і знімати. Але вертольоти піднімали дуже багато пилу. Після того, як великі скупчення уламків були зняті, їх польоти були заборонені.

Через те, що графік виконання робіт з пуску 3-го блоку зривався, Урядовою комісією було прийнято рішення про використання військовослужбовців Міністерства оборони. Я, як зараз, пам'ятаю, що намагався дзвонити в усі можливі інстанції, щоб домогтися скасування цього рішення, але рішення вже було прийнято і на покрівлю пішли конвеєром люди.

На організацію робіт в «зоні особливої ​​радіаційної небезпеки» поклали тоді на мене. Як працювали солдати знають вже, напевно, всі. Мені теж часто доводилося виходити з ними на покрівлю для складання карти з виконання робіт. Дуже шкода ту кількість солдатів, яких прогнали через покрівлю. Я впевнений, що це був поганий вихід з положення. Просто ніхто не хотів задуматися про людей. Їх називали біороботами. Скільки залишилося на сьогодні в живих? Теж невідомо. Це, як правило, відомості в Міноборони і нам вони недоступні.

 

Зараз звичайно доводиться згадувати хоча б приблизні цифри, і я можу помилятися, але приблизно з квітня 86 року по кінець 86 року в зоні перебувало близько 500 000 чоловік. Це майже вірна цифра. На території особливої ​​зони з червня по вересень 86 року перебувало до 10 000 чоловік, які брали участі в ліквідації. В основному це були військовослужбовці. Особливою зоною називалася територія самої станції. Змінювалися вони не кожен день, хтось неодноразово виходив в небезпечну зону. Працювали вони виходячи з аварійної дози опромінення в 25 БЕР. Тобто можна вже уявити який удар отримали ці люди по своєму здоров'ю за цей період часу. Коли ведуться спекуляції на цифрах в кілька тисяч постраждалих від опромінення, то я вам можу навести приклад наступний. Згадаймо літо 86 року. Практично у всіх, хто знаходився тоді в Чорнобилі спостерігався сильний кашель. Що це було? Це був прямий вплив рутенію, який впливав на легені, бронхи, верхні дихальні шляхи. Тому практично у всіх ліквідаторів є таке поняття як хронічний бронхіт. Цифрою постраждалих від впливу радіації в 4-5 тисяч чоловік в Україні успішно почали спекулювати всі ці наші псевдодемократи. Звичайно ж це величезний тягар для держави. Всі ці чорнобильські компенсації, виплати ... Особливо коли у держави немає грошей, то відразу знайдуться люди, які вкажуть шлях для цих виплат. Ось уявіть, що на сьогодні тих, хто постраждав це наприклад 3 мільйони. З них лише близько 4-5 тисяч ті, кому дійсно належить виплата компенсації. Але це далеко не так. Я вам навів приклад з кашлем з тим же.

Зараз постараюся так би мовити оперативно згадувати. Всі ті солдати, які працювали в особливій зоні на території станція, як я сказав, до 10 тисяч чоловік і це тільки за нашими програмами. Я ж не знаю скільки людей брало участь в роботах зі зведення самого саркофага. Всі військовослужбовці працювали однаково на брудних територіях. У нас наприклад дезактивованого зоною вважалася зона з рівнями в 2 рентгена на годину! Ви можете собі уявити? 2 рентгена! Тоді ми все в рентгенах міряли. Це зараз все в мікро рентгенах. Тобто за сьогоднішньою нормою в 30 мікро рентген на годину дезактивовані зони у нас тоді були з рівнем в 2 мільйони мікро рентген на годину.

Ось багато говорили, що інша частина ліквідаторів після Чорнобиля постраждала від психоемоційного впливу. А як це відокремити? Наприклад людина, страждає серцево-судинними захворюваннями. Це наслідок психоемоційного впливу. У тій напруженій обстановці, у якій нам доводилося працювати, стан був аж до хрускоту в кістках. Доводилося ж працювати з ранку до ночі. Від керівників потрібно негайного вирішення, завдання виконувалися чітко, швидко, злагоджено. Заснути, як правило, не виходило. Той час, який відводився на сон - це 5-6 годин. Його не вистачало просто. Як зараз відокремити той самий психоемоційний вплив від впливу радіації на організм людини? 25 БЕР тоді це ж було тільки зовнішнє опромінення. А хто тоді міряв внутрішнє надходження радіонуклідів в організм того ж рутенію? Неможливо було його заміряти. ЛВЛ (лічильник випромінювання людини) не працював тоді. Там фон був загальний на стільки великий, що лічильник б показував просто не точні дані з величезною помилкою. Ну ось приблизно, як ми робили. Отримав свою зовнішню дозу - множ її на двоє. Це і буде твоя справжня доза. Наприклад, отримав 25 БЕР, множимо і в підсумку виходить всі 50. З огляду на складності тих робіт, які доводилося виконувати тоді на станції, люди часто виходили на завдання довше, ніж передбачалося по кількості раз, часто не брали з собою накопичувачі, так як знали, що їх потім виведуть і комусь іншому, новому доведеться робити цю складну і смертельно-небезпечну роботу. Тому говорити про те, що люди там отримували свої покладені дози, не доводиться. Отримували, але в рази вище.

 

Після закінчення робіт з дезактивації покрівель, Юрій Миколайович зайняв посаду генерального директора ВО «Спецатом».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1986 року «За мужній і самовідданий труд, проявлені при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та усунення її наслідків» Юрію Миколайовичу Самойленко присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот» . Він її так і не надягає.

+
Не поспішайте закривати сторінку

Ви точно ознайомилися з усіма пропозиціями і акціями нашої компанії?