22.05.2020

Історія створення об'єкта "Укриття"

Фото і відео:

Історія і деякі нюанси будівництва об'єкта "Укриття"


Після вибуху реактора Чорнобильської АЕС були знищені абсолютно всі бар'єри біологічного захисту та системи безпеки, які захищали навколишнє середовище від радіоактивних елементів ядерного палива. У короткі терміни після аварії гостро стало питання про консервацію 4 реактора шляхом будівництва споруди яка могла б обмежити викиди радіоактивного матеріалу з зруйнованого реактора в атмосферу, а також знизити радіаційний фон навколо самого реактора.


Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 29.05.86 року на Міністерство середнього машинобудування СРСР було покладено завдання щодо похованню 4 реактора. Надалі побудований над реактором саркофаг отримає офіційну назву об'єкт Укриття.
Очолив роботи з поховання та дезактивації території навколо ЧАЕС Всесоюзний науково-дослідний і проектний інститут енергетичних технологій (ВНДПІЕТ). Він же виступив у ролі генерального проектувальника об'єкта Укриття.


Проблематика виконання робіт полягала в тому, що на момент аварії в 1986 році була відсутня практика ліквідації подібних аварій. Звертаючи увагу на важливість об'єкта Укриття було розроблено 18 варіантів проекту. Практично всі вони вимагали величезних витрат будівельних ресурсів та тривалого часу. Підсумовуючи підрахунки матеріальних витрат і дозових навантажень було прийнято рішення зводити захисну споруду максимально використовуючи при цьому залишки уцілілих конструкцій 4 енергоблоку. Таким чином весь об'єкт Укриття являє собою сукупність «старих» конструкцій зруйнованого 4 блоку і «нових», які були побудовані після аварії.


Зважаючи на такі інженернні рішеня на світ з'явився об'єкт, аналогів яких в світі не існує. Основним його призначенням є створення фізичного бар'єру на шляху виходу радіоактивних матеріалів (аерозолів, пилу) і радіоактивного випромінювання в навколишнє середовище.


В основі цих фізичних бар'єрів лежать зовнішні захисні конструкції, побудовані після аварії: каскадний стіна, контрфорсні і піонерні стіни, накриття над реакторним залом, деаераторною етажеркою і машинним залом (рис. 1).


Опорним контуром, на який спираються несучі елементи накриття над реактором служать вцілілі конструкції 4 енергоблоку. Для реалізації такого проектного рішення потрібно було вирішити дві найскладніших проблеми. По-перше, потрібно було обстежити технічний стан уцілілих конструкцій у вкрай складних радіаційних умовах. Провести оцінку можливості їх використання в якості елементів конструкцій. По-друге, потрібно було вибрати такі методи будівництва, які б мінімізували час і радіаційний вплив на персонал.


За короткий проміжок часу була побудована вся необхідна інфраструктура для майбутніх робіт зі зведення «Саркофагу» (бази постачання, бетонні заводи, пункти перевантаження будівельних матеріалів, місця для проживання будівельного персоналу і т.п.). Також були організовані заходи з безпеки в плані радіаційного фактора, які дозволяли скоротити до мінімуму винос радіоактивних елементів за межі «брудної зони». Створення дозиметричних постів, пунктів дезактивації транспорту і безпосередній поділ того ж транспорту на «брудний» і «умовно чистий».

 

Для початку необхідно було підготувати «плацдарм» для ведення майбутнього будівництва, тобто провести дезактивацію покрівель станції та прилеглих територій від радіоактивного матеріалу. Під поняттям радіоактивний матеріал мається на увазі залишки активної зони реактора (графіт, уламки касет з паливом), елементи будівельних конструкцій, пожежні автомобілі, які в перші години аварії взяли на себе величезну дозу радіації завдяки цьому вони самі стали шматками високоактивного радіоактивного сміття. Також необхідно було зняти верхній шар зараженого грунту. Всім цим займалася спеціальна інженерна техніка, роботи і люди. В першу чергу люди, так як в високих полях радіації техніка просто відмовлялася працювати.


Будівництво об'єкта Укриття вимагало введення таких організаційних і технологічних рішень, які б могли знизити до мінімуму, на скільки це можливо, радіаційний фактор на персонал. Максимально ефективною була технологія монтажу всіх елементів конструкції об'єкту Укриття в «чистій зоні» і подальший монтаж цих конструкцій за допомогою дистанційного керування.


Практично при всіх монтажно-будівельних роботах використовувалася унікальна на той час техніка і механізми. Наприклад, при монтажі всіх великих конструкцій перекриття Саркофагу використовувалися гусеничні крани «Демаг» вантажопідйомністю до 650 тонн. Для подачі бетону в верхні секції каскадних стін застосовувалися телескопічні бетононасоси «Швінг» і «Путцмайстер».
В процесі будівництва захисної споруди було закладено приблизно 345 тисяч м3 бетонної суміші і змонтовано близько 7 тисяч тонн металоконструкцій.


Для безпеки в подальшій експлуатації об'єкта Укриття також були створені системи пилопригнічення, проведена вентиляція та організовані системи пожежогасіння.


Потрібно відзначити, що для створення такого складного і унікального споруди в умовах вкрай складної радіаційної обстановки потрібно 206 діб. Все будівництво велося в 3 зміни. Тобто роботи велися цілодобово. 30 листопада 1986 року об'єкт Укриття був зданий в експлуатацію.


У той же час «Саркофаг» є недостатньо безпечним об'єктом так як був створений на швидку руку і не відповідає правилам і вимогам будівництва подібних об'єктів. Також він ніколи не мав так званого «терміну експлуатації».


Цікавий факт. Під час приймання «Саркофагу» не було абсолютно ніяких нормативних документів по його експлуатації, не було ніяких нормативів з безпеки і т.п. Простіше кажучи була вирішена перша проблема і на цьому все скінчилося.


Час - це був найгірший ворог для об'єкта Укриття. Проводити перевірку багатьох елементів конструкцій на предмет тієї ж корозію металу було практично неможливо в силу обмеженого доступу до багатьох місць самого об'єкта Укриття. Згодом деградація будівельних конструкцій призвела б до погіршення захисту, а в підсумку і можливого руйнування об'єкту Укриття.


На сьогодні всі ці проблеми стали неактуальні в силу того, що перший Саркофаг є ізольованим від навколишнього середовища. Купол нового безпечного конфайменту закрив його від впливу кліматичних факторів. Всі ці проблеми стали неактуальні, але з'явилися нові. З'явилися завдання з демонтажу старих елементів, запобігання викиду радіоактивних матеріалів за межі Арки і т.п. Але це вже зовсім інша історія.

+
Не поспішайте закривати сторінку

Ви точно ознайомилися з усіма пропозиціями і акціями нашої компанії?