30.09.2019

Київ - 1986 (Частина 1)

Київ - Чорнобиль

     Під час вибуху 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС, 26 квітня 1986 року в 1:24, стався викид радіоактивних речовин в атмосферу. Радіонукліди спочатку надходили в атмосферу, а вже з неї випадали на території. У доповідях і описах дозиметристів, які їздили по зоні відчуження, складали карти забруднення, склалося твердження, що територія носить локальний характер зараженості. Виходячи з цього, було визначено три напрямки, які найбільш піддалися забрудненню радіацією: західний слід; північний слід; південний слід. Чорнобильський цезій і стронцій був виявлений в країнах Європи і Америки, а що-ж говорити про столицю України!

 

     Від Києва до Чорнобильської станції - 110 кілометри по прямій. Об 11 годині ранку 30 квітня, на одній з метеостанцій в Києві був зафіксований радіаційний фон в 2200 мікрорентген на годину. Але, столиці в плані зараження пощастило, тому що був сильний потік вітру, і велика частина радіонуклідів просто не встигла випасти на територію, її віднесло на велику відстань аж до Чорного моря. Але, тим не менш, починаючи з 30 квітня по 3 травня, радіаційний фон в різних районах Києва був, починаючи від 800 мікрорентген, закінчуючи майже до 3000 мікрорентген (в сто разів вище санітарно-допустимої норми). У деяких квартирах спостерігався радіаційний фон до 100 мікрорентген на годину. Фон, протягом травня-червня тримався в Києві від 500 до 1100 мікрорентген на годину, ця інформація з розсекречених зведеннях КДБ.

 

     Згодом вибуху 4-го блоку ЧАЕС, частинки ядерного палива, випали в річку Прип'ять і плином мігрували в Дніпро. Фахівці інституту колоїдної хімії та води брали проби води в річці Дніпро на дослідження. Результати були шокуючі - тисячократно перевищення бета-частинок. Переживаючи за інші водойми, були проведені заміри на Канівському, Кременчуцькому та Каховському водосховищах. За підсумками досліджень не було встановлено змін норм якості води, встановлених Міністерством охорони здоров'я СРСР. Був створений цілодобовий штаб, який контролював якість води в усіх водоймах Київської, Житомирської, Чернігівської, Черкаської та інших областях.

 

     Але Київського водосховища залишалося бажати краще. Через 9 місяців після катастрофи, було виявлено перевищення радіаційних норм у водопровідній воді. У зв'язку з цим, в Києві розробили ряд заходів з підготовки всіх артезіанських свердловин, додатково пробурили ще 58, на випадок якщо обстановка з водою стане гірше. І до цього дня невідомо, скільки радіонуклідів залишилося в організмах киян.