07.05.2018

Пункт Захоронення Радіоактивних Відходів «Буряківка»

Пункт Захоронення Радіоактивних Відходів (ПЗРВ) "Буряківка"

     - це могильник радіоактивних відходів траншейний-майданчикового типу. У глиняно-земляних траншеях, їх близько 30 шт., могильника захоронювались негорючі тверді відходи 1 і 2 груп забрудненості, такі як грунт, щебінь, будівельне сміття, металобрухт, будівельні конструкції і т.д. У травні-червні 1986 р. ліквідатори зіткнулися з гострою нестачею місць для надійного захоронення зараженого грунту, зібраного на проммайданчику АЕС, залишків зруйнованих будівельних конструкцій 4-го енергоблоку та інших середньоактивних відходів.

Фото і відео:

     Для цього співробітниками ВНДПІЕТ ім. Курчатова і суміжних інститутів на місці були проведені роботи по підбору майданчика для облаштування приповерхневого могильника. В результаті геологічних вишукувань був обраний майданчик між селами Буряківка і Стечанка на лелівсько-чистогалівському глиняному кряжі, затверджений головою Урядової комісії 23 червня 1986 р., а в експлуатацію прийнятий у лютому 1987 р. Будівництво могильника велося у суворій відповідності до норм СПОРО-85 (санітарними правилами поводження з радіоактивними відходами), розрахунковий термін експлуатації становить 300 років. Крім модулів (траншей) для середньоактивних РАВ в складі ПЗРВ "Буряківка" є бетонований майданчик для поховання металу та техніки, на якому як і на нині ліквідованому відстійнику "Розсоха", техніка вибудувана рядами.

 

     Відповідно до початкового проекту ємність траншей повинна була складати 15 тис. м³, пізніше проект був скоректований в бік збільшення ємності до 25 тис. м³. Сьогодні ПЗРВ являє собою прямокутний майданчик зі сторонами 1200 х 700 м, на якому розміщуються 30 модулів (траншей) габаритами: довжина 155 м, ширина 88 м, глибина 9,7 м. На дно траншеї в якості екрана укладався шар глини товщиною 1 м, з боків і зверху товщиною 0,5 м, для запобігання  пошкоджень екрана під час заповнення модуля він додатково вкривався з усіх боків шаром піску товщиною 1 м. Для недопущення потрапляння опадів всередину модуля зверху над екраном влаштовувалася піщана подушка яка вкривалася шаром дернини завтовшки 20 см. Згідно з постановою Урядової комісії в могильник надходили тверді РАВ активністю до 5 Р / год. Відходи перевозилися і уладались в траншеї на спецавтомобілях КРАЗ-256, з екранованою кабіною і кузовом вкритим шаром сталі, що легко піддається дезактивації. При укладанні в траншею особлива увага приділялася недопущенню контакту РАВ з колесами автомобіля, після заповнення шару завтовшки 1,5 м відходи розрівнювались спеціально підготовленим важким бульдозером Т-330. Під час робіт робочий простір постійно зволожувався для придушення пилоутворення, між шарами РАО укладався абсорбуючий шар глини товщиною 0,2 м і так до повного заповнення траншеї. Згідно з нормами СПОРО-85 адміністративний контроль за заповненими і законсервованими модулями становить 30 років, а санітарний нагляд складе 300 років. Після заповнення та консервації сховища здійснюється постійний моніторинг стану навколишнього середовища, контролюються рівні ПЕД, питомої активності повітря, поверхневого забруднення грунту радіонуклідами та ін.

 

     10 років експлуатації могильника привели до його повного заповнення, для цього 29 квітня 1996 було прийнято рішення про реконструкцію ПЗРВ "Буряківка". Під реконструкцією малося на увазі розширення виробничих обсягів для захоронення відходів. Згідно проекту було побудовано ще шість нових поверхневих модулів загальним об'ємом близько 12 тис. м³, які розміщувалися в просторі між заповненими траншеями з РАВ.

 

     На території ПЗРВ розташовується могильник металевих РАВ - майданчик № 13. Спеціально споруджена під ухилом бетонна площадка має систему відводу опадів з поверхні, для зменшення площі випаровування, а також систему фільтрації атмосферних опадів, що стікають з майданчика. На відміну від відстійника техніки "Розсоха" де техніку передбачалося витримати до досягнення прийнятних значень зараження і знову використовувати, повторне використання техніки з могильника не ​​планувалося. Крім армійської та цивільної техніки на території могильника зберігається забруднене обладнання та механізми з проммайданчика станції. Заражене обладнання з ЧАЕС було поховано на ПЗРВ "Підлісний" у спеціально споруджених бетонних сховищах, а обладнання, що застосовувалося для будівництва об'єкта "Укриття", дезактивації проммайданчика і частина обладнання з машинного залу 3-ї черги будівництва ЧАЕС знаходиться під відкритим небом на майданчику № 13.


     Тут зберігаються практично всі зразки техніки, що приймала участь в ліквідації наслідків аварії, особливо цікаві залишки робототехніки, що очищали покрівлі ЧАЕС і працювали в радіаційних полях потужністю до 12000 Р / год. Армійська інженерна техніка у вигляді машин ІМР, БАТ-2 і БРЕМ збирали високоактивні РАВ безпосередньо під стінами 4-го енергоблока, захоронювали Рудий ліс, села неподалік від станції і грунт в радіусі 2 км від АЕС. Вертольоти задіяні в радіаційній розвідці - рідкісні Мі-24Р (виріб 2462) і гіганти Мі-6, так звані "бордольйери", що розпорошували над Зоною спеціальну суміш «бордо» для зв'язування радіонуклідів. Спеціально побудовані для потреб ліквідаторів пилоподавлювачі на базі важких кар'єрних самоскидів БелАЗ, важкі тягачі МАЗ-537, що перевозили бронетехніку і контейнери з високоактивними РАВ, бронемашини радіаційної розвідки БРДМ-РХБ, а також численні машини спецзв'язку, вантажівки та інша техніка ліквідаторів.