25.04.2020

Роботи Чорнобиля (Частина 1)

Джокер

Багато міфів і легенд існує навколо Чорнобильської катастрофи. Міфів, легенд, а також не правдивої і не точної інформації. Достовірну і справжню інформацію, як правило можна знайти в архівах, почути від очевидців тих подій або якщо пощастить натрапити на гарного гіда в турі у Чорнобильській зоні. Як правило, для тих, хто тільки краєм вуха чув про деякі моменти з ліквідації наслідків аварії в Чорнобилі або ж просто надивився все відомого серіалу від HBO, таких людей легко заплутати або збити з пантелику і згодувати їм абсолютно будь-яку інформацію. Дана стаття торкнеться одної з сотень тисяч історій про ліквідацію аварії на ЧАЕС.

 

Напевно, кожна людина, яка навіть трохи знає про Чорнобильську катастрофу, розуміє якими зусиллями і якою ціною проходив цей страшний процес. Кожен чув про такий термін як «біороботи». На просторах світової павутини знаходиться велика кількість фотографій, історій, статей і знято не один документальний і художній фільм про молодих хлопців, які в саморобному захисті зі свинцю чистили дах Чорнобильської атомної станції, покритий радіоактивної смертю за допомогою звичайних лопат. Але до цього подвигу, про який толком навіть не писали в радянських ЗМІ, на групу людей випало завдання по дезактивації покрівлі ЧАЕС. Всіма силами вони намагалися не допустити того, щоб ті самі «біороботи» пішли конвеєром під радіоактивну плаху.

 

32 добровольця. Це були люди різних спеціальностей. Інженери, дозиметристи і просто робочі. Їх завдання полягало в тому, щоб в короткі терміни, покрівля Чорнобильської атомної станції була очищена від високоактивних уламків, реакторного графіту, фрагментів паливних касет і іншого радіоактивного сміття для подальшого процесу ліквідації катастрофи.

 

Спочатку основне завдання по очищенню даху станції випало на робототехніку, яка створювалася з підручних тракторів, проектувалася всілякими НДІ Радянського союзу або просто доставлялася з-за кордону. Зараз же мова піде про одного, мабуть, найвідомішого Чорнобильського робота, який навіть засвітився в гучному серіалі.

 

«Джокер» з такою назвою він вже прибув в серпні 1986 року в Чорнобильську зону. Його офіційна назва - телеманіпулятор з дистанційним управлінням MF-2 (Manipulatorfahrzeug 2). Основним завданням «джокера» була робота в зоні М, найнебезпечніша зона на даху поблизу зруйнованого 4 реактора, де рівні радіації досягали понад 10 тисяч рентген на годину. Після виходу серіалу від HBO цю інформацію тепер знає кожен, хто дивився його, а ось історію самого робота знають не багато.

 

У далекому 1972 році в центрі ядерних досліджень в місті Карлсруе (ФРН), підприємством KHG (Kerntechnische Hilfsdienst GmbH) був спроектований робот маніпулятор для потреб ядерної промисловості. Це був рання західнонімецька відповідь на проблеми технічного обслуговування ядерних установок. Уже через два роки перший дослідний зразок зійшов з конвеєра. За основу було взято малогабаритне гусеничне шасі поверх якого розміщувалася поворотна вежа з триметровою лапою маніпулятором. Незважаючи на довжину робочої руки, «джокер» міг піднімати вантаж вагою до 200 кілограм. Завдяки значному набору інструментів, робот міг виконувати практично будь-яку роботу. Крім того, що він був оснащений телекамерами і потужним на той час телепередавачем він так само міг виконувати роботи з різання, зварювання, свердління і дроблення різних матеріалів. Він так само мав можливість проводити виміри, збирати зразки, оцінювати збиток, а також проводити монтажні роботи різного роду складності. Робот міг управлятися як дистанційно, так і вручну з кабіни. Основним його перевагою була можливість роботи в умовах високих радіоактивних полів.

 

Після хвилі терактів в 70-ті роки з боку терористів RAF (Фракції Червоної армії), робот був переданий в розпорядження сил німецької антитерористичної поліції в якості транспортного засобу і для роботи з розмінуванням в небезпечних для людини умовах. Тоді ж він і отримав свою неофіційну назву «джокер». У 1982 році техніка піддалася легкої модернізації з боку електроніки і деякого навісного обладнання.

 

У серпні 1986 року, «джокер» разом зі своїм наступником MF-3 був закуплений СРСР для робіт по ліквідації наслідків аварії в Чорнобилі. Після першої ж спроби вивести «джокер» в зону М, титанічні зусилля зазнали фіаско. Крім того, що в поспіху робот спустили краном на ділянку даху заваленою шматками паливних кастет і фрагментами графіту, одна з гусениць в'їхала прямо в паливний стрижень який стирчав догори. Всілякі спроби зрушити однотонного монстра закінчувалися провалом. Для того, щоб зірвати німця з місця довилося виводити на дах людей і за допомогою лебідки стягувати його вручну. Основною причиною краху «джокера» на даху реактора була неправдива інформації по реальним рівнями радіаційного фону з боку СРСР, яку потім передали в ФРН для подальшого програмування техніки. Робот був запрограмований за тими даними, які надав Радянський союз і після перших кількох хвилин в зоні з немислимими рівнями радіації у «джокера» просто на просто згоріла вся електроніка і він став просто купою дорогого, непрацюючого і радіоактивного заліза.

 

Після основного періоду ліквідації аварії та побудови першого «саркофага», «джокер» був знятий з даху і відправлений на дезактивацію, як і більшість іншої техніки, яка брала участь в ЛНА з надією на її подальше використання або хоча б продажу для тих, хто в цій техніці мав потребу. Через те, що робот довгий час знаходився в зоні підвищеної радіації, його так і не вдалося очистити. На даний момент ця частина історії знаходиться на території могильника техніки «Буряківка» в зоні відчуження.

+
Не поспішайте закривати сторінку

Ви точно ознайомилися з усіма пропозиціями і акціями нашої компанії?